Сценарій родинного свята

Ведучий.

Родина, родина! Від батька до сина,

Від матері доні тепло передам.

Родина, родина - це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

Святинею людського духу, скарбницею людських почуттів є сім'я. Це невсипуща хранителька пам'яті предків. Людина сама по собі смертна, а рід, родина - безсмертні. Солодко защемить душа, швидше заб'ється серце, коли почуєш бо­дай слово про отчий дім, гостинну батьківську оселю...

Дитячих літ моїх колиска,

Моя порадниця свята,

Вона, як доля рідна й близька,

Миліш її ніде нема.

(Пісня "Душі криниця".)

Ведучий.        Виховання майбутнього громадянина починається у сім'ї.

Саме тут закладається духовна основа особистості, прище­плюється любов до Батьківщини, роду і народу, батьки змалечку вчать дітей шанувати історію, культуру, рідну мову.

Учениця.       

Я знаю: мова мамина - свята!

В ній вічний незнищенний дух свободи,

Її плекали розум і вуста

Мільйонів. Це жива вода народу.

Її зневажить - зрадити народ,

Який до сонця зводиться крізь муки,

Це забруднити плеса наших вод,

Це потоптати материнські руки,

Які нас від напастей берегли,

Останню дрібку хліба віддавали,

Щоби нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажить мову - зрадити себе

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

Учень 1. За народним повір'ям, людина, яка відцуралася свого роду, ставала вовкулакою. З давніх-давен люди засуджували тих, хто не виконував батьківських і синівських обов'язків. Що ж ми, маленькі громадяни України, можемо зробити для того, щоб мир, спокій, повага і благополуччя були у наших сім'ях, щоб не страждали від наших неправильних вчинків найдорожчі люди - батьки, матері, бабусі, дідусі.

Учень 2. У першу чергу ми повинні керуватися у своєму житті твердими моральними принципами. Виконувати 10 Заповідей Божих. І якщо всі люди будуть їх дотримуватися, то на світі не буде жорстокості, підлості, зменшиться кількість злочи­нців, люди не ображатимуть один одного.

Учень 2.

Не образь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ти на землі живеш,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає,крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши воздати,

Мудрість завжди доброю була.

Витри піт холодний із чола,

І працюй, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що змогла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало!

Ведучий. Як безцінний скарб передається з покоління в покоління пам'ять роду. Зберегти її від байдужості, передати у спадок онукам - ось наше завдання. А почати можна із найпрості­шого - з пошани до батьків своїх, до дідусів і бабусь.

Учень.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

Ми засіваємо життейське поле.

І не на день майбутній - на віки.

Батьки і діти! Діти і батьки!

О! Не ділітесь ви на спільнім полі.

Все ж наше - від дощинки і ріки

До вічної Тарасової муки –

Передамо ми дітям і онукам

І не на день майбутній, на віки!

Учениця. Любов до рідних починається з ніжної колискової пісні, у якій вмістився увесь світ, виспіваний лагідними материнсь­кими устами. Світ, у якому панують радість, щастя, щи­рість і справедливість, життєдайна надія та невмируща віра у перемогу добра і краси! (Колискова пісня.)

Учень. Поважати старших треба тому, що вони мудріші та духовно багатші за нас. То ж уміймо вчитися у них. Не будьмо самовпевненими. Не думаймо, що коли ми молоді і сповнені  снаги, то все можемо. Є речі, які під силу тільки старості, тому що в ній мудрість багатьох поколінь. Запам'ятаймо!

Учень 1. Не можна залишати рідну, особливо старшу людину одинокою, якщо в неї нема нікого, крім тебе.

Учень 2. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, не попрощавшись із ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги.

Учень 3. Не можна сидіти, коли стоїть доросла людина, не чекати, поки з тобою першим привітається старший.

Учень 4. Не можна сміятися над старшими людьми.

Учень 5. Не можна вступати в суперечку зі старшими людьми, не гідно постійно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять інші.

Учень 6. Не можна робити те, що засуджують дорослі. У цих правилах закладено глибоку людську суть - повагу до людської гідності.

Ведучий. Виростають діти, старішають батьки. Час - невблаганний господар долі. Поки живі батьки, ми здатні відчувати себе дітьми, шукати відради в отчому домі.

Учениця. Мамо! Ніжна, щира, добра, сувора. З радістю і болем зав­жди линемо до тебе із найдальших країв, із найсолодших обіймів, із найгіркіших розчарувань! (Пісня.)

Учень. Існує старовинна легенда. Був у матері один єдиний син. Одружився він із дівчиною небаченої краси, але серце у неї було недобре. Не злюбила вона матері свого чоловіка і наказала йому: "Якщо хочеш, щоб я була з тобою, вийми із грудей своєї матері серце і принеси мені". Син убив матір, дістав серце, поклав на кленовий листок, несе. Зачепився за камінь, впав, вдарився колі­ном. Заворушилося закривавлене материне серце і прошепотіло: "Тобі боляче, синку?"

Ведучий. Так, нема любові сильнішої від материнської! Зрозумійте це і цінуйте! Говоріть своїм ненькам ласкаві слова щодня, щогодини! Бо хто ж оберігає нас від усіх бід та від самих себе, як не во­ни?! Не дарма в народі кажуть: "Болить у дитини пальчик, у матері - серце болить".

(Вірш "Мати".)

Учень.

Посіяла людям літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу;

Навчила дітей, як на світі по совісті жити.

Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу.

— Куди це ви, мамо? — сполохано кинулись діти.

— Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт...

— Та я недалечко.., де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

— Та як же без вас ми? Та що ви намислили, мамо?

— А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?

— А я вам лишаю всі райдуги із журавлями:

І срібло у травах, і золото на колосках...

— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт,

А ми переробим усю вашу вічну роботу,

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь, не йдіть.

Вона посміхнулась. Красива і сива, як доля.

Махнула рукою — злетіли у вись рушники:

— Лишайтесь щасливі, — і стала замріяним полем

На цілу планету, на всі покоління й віки.

Учениця.        Кривдити матір - злочин. Пам'ятаймо слова Т. Шевченка:

Хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Берегти матір - значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ти пив кожну мить свого життя. (Виконується пісня "Рідна мати моя ".)

Ведучий.       

Батько і мати - два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати у долі дитячій...

Треба щоб кривди між них не було!

Батько, тато, татусь! Його любов до нас вимоглива і стримана. Приклад батька, його слова були законом для ро­дини, нормою виховання нащадків. Не випадково казали: "Не навчив батько - не навчить і дядько". (Вірш про батька.)

Учень.

Зовсім не старенький, любий мій татусь

Ми з ним добрі друзі  і я цим горджусь.

Він такий розумний, все на світі знає,

Бо книжок багато він завжди читає.

Дуже поважає мій татусь футбол -

Разом із гравцями забиває гол,

То підскочить в кріслі і «ура» кричить,

Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.

Недарма вважає вся наша сім’я,

Що на тата ззовні дуже схожий я.

Підросту ще трішки, усього навчусь,

І таким завзятим стану, як татусь.

Ведучий. Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещас­тя є в людини: смерть, старість і погані діти", — говорить народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - не­вблаганна. Перед цими нещастями ми безсилі. А від пога­них дітей дім можна вберегти. І це залежить не тільки від батьків, ай від їхніх нащадків.

Учень 1. Пам'ятайте, як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями.

Учень 2. Бережіть здоров'я батьків. Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють твої батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних переживань, прикростей, кривд.

Учень 3. Не раньте душі ваших батьків недобрими образливими словами.

Ведучий. Особливо ніжно і тепло хочеться привітати всіх бабусь, які присутні на нашому святі, найкращих, найлагідніших, найдобріших! (Виконуються вірші про бабусь.)

Ведучий. Такі ж щирі і добрі слова прозвучать зараз і для дідусів - повноправних голів родин. (Виконуються вірші про дідусів.)

Ведучий. Мені хочеться звернути увагу на моральні обов'язки перед тими, хто безкорисливо передає у спадок свій багатющий досвід і знання. Чи завжди ми віддячуємо їм тим же? На жаль, ні. Чи не тому існує проблема будинків престарілих, в яких проживають покинуті дітьми та онуками літні люди. Отож поспішайте до них, дослухайте бабусину казку, по­дякуйте за добрі поради, проспівайте її улюблену пісню.

Учень.

Рід, родина – які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід

Це батько, мати, бабця, дід.

Учень. В народі кажуть, не  потрібен скарб, якщо в домі лад. А щоб був лад, любов, добро, злагода кожна мати  молиться за свою родину, своїх дітей, за їх щастя і вдачу. А діти звертаються до бога з проханням дати здоров’я своїм батькам.

Ведучий. Тепло і затишно нам у родинному колі. Але кожна зустріч, кожне свято закінчується. Підходять до кінця і наші гости­ни. Сьогодні ми зробили крок назустріч один одному, бли­жче познайомилися, вдосталь поспілкувалися і, так би мо­вити, зріднилися. То ж сподіваюся, що враження від цієї зустрічі залишаться в наших душах надовго!

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях, -

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалене серцях.

Хай будуть ваші руки сильними, а душі-зрячими!

Хай поруч з матір’ю завжди буде батько!

Хай кожна дитина, яка приходить у світ, має люблячих і мудрих батьків!

.